Тег
Публікації
10 жовт., 2024
Існує певний магічний момент у процесі регулювання: спершу воно здається суто технічним актом - набором формальних вимог і схем, позначених номерами постанов, а згодом, якщо придивитися уважніше, воно перетворюється на дзеркало суспільних очікувань, наметову конструкцію майбутньої фінансової культури. Так сталося й наприкінці 2024 року, коли Національний банк України ухвалив Постанову №185.
У своїй суті цей документ не лише запроваджує суворі правила для фінансових установ щодо внутрішнього контролю, управління ризиками та відповідності, а й ставить перед ринком етичне питання: чи є корпоративне управління лише формальністю, засобом запобігання санкціям, чи воно може перетворитися на принцип, подібний до середньовічного кодексу честі, який впорядковує світ фінансових відносин?
Тут виникає парадокс. З одного боку, держава вимагає від фінансових компаній більшої структурованості: моделі "три лінії захисту", розмежування функцій контролю, чітких декларацій щодо прийнятного рівня ризику. З іншого - правила ці, хоча й обов’язкові, залишаються неживими, поки не отримають відповідної інтерпретації всередині кожної конкретної компанії. Бо що таке ризик, якщо не здатність передбачати майбутнє, і що таке корпоративне управління, якщо не мистецтво узгоджувати інтереси багатьох учасників складного фінансового хору?
І ось, в епоху, коли банківський сектор дедалі більше наближається до автоматизації, постає питання: чи здатна корпоративна етика вижити серед цифрових алгоритмів, які керуються математичною логікою, а не моральним вибором? Вимога НБУ щодо інтеграції автоматизованих систем моніторингу ризиків, ШІ-аналізу транзакцій та цифрових механізмів контролю здається природною - але чи не означає це, що корпоративне управління повільно передає свою душу машині?
Втім, якби цифрова трансформація була єдиним викликом, фінансова система впоралася б із ним без надмірних емоцій. Однак Постанова №185 є не просто реакцією на нові технології, а частиною ширшого тренду: світове фінансове управління більше не обмежується балансуванням активів і пасивів - воно входить у площину екологічної, соціальної та корпоративної відповідальності (ESG). Європейська комісія вже дала чіткий сигнал: у майбутньому компанії оцінюватимуться не лише за прибутковістю, а й за тим, як вони вписуються в загальний соціальний ландшафт.
Таким чином, кожна фінансова установа сьогодні стоїть перед роздоріжжям: чи бути пасивним виконавцем нових регуляторних норм, чи використати їх як можливість для трансформації своєї ринкової позиції. Інституції, що адаптують ці зміни як інструмент стратегічного розвитку, скористаються моментом: вони будуть першими у впровадженні цифрових рішень для управління ризиками, розбудові корпоративної культури відповідальності та прозорості, інтеграції нових стандартів стійкості та екологічного менеджменту.
А тепер поглянемо в майбутнє. Чи стане корпоративне управління в українських фінансових установах не просто "обов'язковим злом", а справжнім втіленням доброчесного управління, як того вимагають найкращі практики ЄС? Чи навчаться компанії бачити не лише нормативи, а й сенси - розуміючи, що система, побудована виключно на примусі, врешті-решт, дає збій?
Якщо відповідь буде позитивною, це означатиме, що Постанова №185 залишиться в історії не лише як ще один документ, що запроваджує чергові регуляторні рамки, а як поворотний момент, який допоміг фінансовому сектору усвідомити: правила існують не для того, щоб їх боятися, а для того, щоб створювати з їх допомогою нову якість ринку.
Джерела:
Автор: Андрій Котик
Дізнайтесь більше
6 черв., 2025
1 квіт., 2025
15 бер., 2025
17 лют., 2025
7 лют., 2025
Переглянути більше
ФОРМА ЗАПИТУ