Корпоративне управління у фінансових компаніях: між регулюванням і філософією відповідальності

Існує певний магічний момент у процесі регулювання: спершу воно здається суто технічним актом - набором формальних вимог і схем, позначених номерами постанов, а згодом, якщо придивитися уважніше, воно перетворюється на дзеркало суспільних очікувань, наметову конструкцію майбутньої фінансової культури. Так сталося й наприкінці 2024 року, коли Національний банк України ухвалив Постанову №185.

У своїй суті цей документ не лише запроваджує суворі правила для фінансових установ щодо внутрішнього контролю, управління ризиками та відповідності, а й ставить перед ринком етичне питання: чи є корпоративне управління лише формальністю, засобом запобігання санкціям, чи воно може перетворитися на принцип, подібний до середньовічного кодексу честі, який впорядковує світ фінансових відносин?

Тут виникає парадокс. З одного боку, держава вимагає від фінансових компаній більшої структурованості: моделі "три лінії захисту", розмежування функцій контролю, чітких декларацій щодо прийнятного рівня ризику. З іншого - правила ці, хоча й обов’язкові, залишаються неживими, поки не отримають відповідної інтерпретації всередині кожної конкретної компанії. Бо що таке ризик, якщо не здатність передбачати майбутнє, і що таке корпоративне управління, якщо не мистецтво узгоджувати інтереси багатьох учасників складного фінансового хору?

І ось, в епоху, коли банківський сектор дедалі більше наближається до автоматизації, постає питання: чи здатна корпоративна етика вижити серед цифрових алгоритмів, які керуються математичною логікою, а не моральним вибором? Вимога НБУ щодо інтеграції автоматизованих систем моніторингу ризиків, ШІ-аналізу транзакцій та цифрових механізмів контролю здається природною - але чи не означає це, що корпоративне управління повільно передає свою душу машині?

Втім, якби цифрова трансформація була єдиним викликом, фінансова система впоралася б із ним без надмірних емоцій. Однак Постанова №185 є не просто реакцією на нові технології, а частиною ширшого тренду: світове фінансове управління більше не обмежується балансуванням активів і пасивів - воно входить у площину екологічної, соціальної та корпоративної відповідальності (ESG). Європейська комісія вже дала чіткий сигнал: у майбутньому компанії оцінюватимуться не лише за прибутковістю, а й за тим, як вони вписуються в загальний соціальний ландшафт.

Таким чином, кожна фінансова установа сьогодні стоїть перед роздоріжжям: чи бути пасивним виконавцем нових регуляторних норм, чи використати їх як можливість для трансформації своєї ринкової позиції. Інституції, що адаптують ці зміни як інструмент стратегічного розвитку, скористаються моментом: вони будуть першими у впровадженні цифрових рішень для управління ризиками, розбудові корпоративної культури відповідальності та прозорості, інтеграції нових стандартів стійкості та екологічного менеджменту.

А тепер поглянемо в майбутнє. Чи стане корпоративне управління в українських фінансових установах не просто "обов'язковим злом", а справжнім втіленням доброчесного управління, як того вимагають найкращі практики ЄС? Чи навчаться компанії бачити не лише нормативи, а й сенси - розуміючи, що система, побудована виключно на примусі, врешті-решт, дає збій?

Якщо відповідь буде позитивною, це означатиме, що Постанова №185 залишиться в історії не лише як ще один документ, що запроваджує чергові регуляторні рамки, а як поворотний момент, який допоміг фінансовому сектору усвідомити: правила існують не для того, щоб їх боятися, а для того, щоб створювати з їх допомогою нову якість ринку.

Джерела:

1. Базельський комітет з банківського нагляду. Принципи корпоративного управління для банків
2. Європейське банківське управління (EBA). Керівні принципи внутрішнього управління
3. Рада фінансової стабільності (FSB). Принципи належної практики компенсації
4. Міжнародний валютний фонд (IMF). Управління та управління ризиками на ринках, що розвиваються
5. Національний банк України. Постанова №185 про корпоративне управління та системи внутрішнього контролю

Автор: Андрій Котик