Захист права на приватність: видалення кандидатської декларації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

У сучасному світі, де межі приватності стають дедалі розмитішими, захист персональних даних набуває критичного значення. Одним із способів захисту персональних даних та права на повагу до приватного життя є видалення кандидатської декларації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Законодавство України встановлює вимоги щодо строків зберігання та обробки публічної інформації, проте на практиці ці вимоги не завжди дотримуються.

У цій статті розглянемо, чому це є проблемою, як вона впливає на права осіб та яким чином можна захистити своє право на приватність через видалення таких декларацій із Реєстру.

Проблема безстрокового зберігання даних

Реєстр декларацій в Україні створений відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» з метою забезпечення прозорості та запобігання корупції серед державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування. Він містить дані про майно, доходи та фінансові зобов’язання осіб, які займають або претендують на посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування. Закон України «Про запобігання корупції» передбачає, що НАЗК веде Реєстр декларацій, проте не розрізняє кандидатські декларації та декларації осіб, які займають державні посади. Разом з тим, такі нормотворчі недоліки не повинні мати наслідком неспроможність людини на захист права на повагу до приватного життя чи розпорядження даними про себе, які публічно демонструються в мережі Інтернет. Ігнорування права на захист призводить до того, що персональна інформація про осіб, які не стали державними службовцями, залишається у публічному доступі безстроково. Це означає, що їхні дані доступні для перегляду будь-кому, хоча ці особи не є суб’єктами, на яких поширюються антикорупційні вимоги. Таке безстрокове зберігання декларацій є прямим порушенням права на повагу до приватного життя, гарантованого статтею 32 Конституції України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Порушення права на повагу до приватного життя

Право на повагу до приватного життя включає захист персональних даних і можливість контролювати їхнє використання. Безстрокове зберігання кандидатських декларацій у публічно доступному Реєстрі порушує це право з кількох причин:

1. Відсутність легітимної мети: Оскільки НАЗК не перевіряє декларації осіб, які не стали службовцями, їхнє зберігання не має практичної користі для запобігання корупції.
2. Непропорційність: Безстрокове зберігання даних без чітко визначеної мети є надмірним і невиправданим заходом.
3. Відсутність добровільної згоди: Кандидати, подаючи декларації, не погоджувалися на те, щоб їхні дані залишалися у публічному доступі в разі нереалізації права на посаду.

Означене втручання у приватне життя є непропорційним і суперечить як національному законодавству, так і міжнародним стандартам захисту прав людини.

На міжнародному рівні між державами членами Ради Європи досягнуто узгодженості щодо основоположних принципів захисту даних і відповідних основоположних процесуальних гарантій, які необхідно включити до національних законодавств. Значним поштовхом для цього кроку була практика Європейського суду з прав людини. Відповідно до принципів захисту даних, визнаних на міжнародному рівні, ЄСПЛ зазначав, що законодавство обов’язково має забезпечувати зрозумілі та детальні правила, а також мінімальні гарантії щодо inter alia тривалості, зберігання, використання, доступу третіх осіб, процедур збереження цілісності та конфіденційності даних і процедур їх знищення, забезпечуючи таким чином достатні гарантії проти ризику зловживання та свавілля на кожному етапі їхньої обробки (рішення у справах «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» та «М.М. проти Сполученого Королівства»). Безстрокове зберігання даних без чітко визначеної мети та без виправданої необхідності є надмірним втручання у право на приватність. Окрім того, в справі «Рото проти Румунії» суд підкреслив, що держава має забезпечити право вимагати виправлення або видалення неактуальних чи неправдивих даних, а відсутність таких механізмів порушує ст. 8 ЄКПЛ.

Як захистити свої права?

Особи, чиї декларації залишаються у Реєстрі без належних підстав, можуть вжити таких кроків:

1. Самостійне звернення до НАЗК, яке полягає у поданні письмового запиту про видалення декларації, з посиланням на відсутність правових підстав для її зберігання.
2. Судовий спір. У разі відмови НАЗК можна оскаржити рішення в адміністративному суді. Судова практика вже має випадки, коли суди підтримували позивачів, зобов’язуючи НАЗК видаляти декларації кандидатів на посади.
3. Правнича допомога. Спроби самостійного видалення інформації з Реєстру можуть не дати очікуваного результату. НАЗК часто відмовляє у видаленні даних, посилаючись на відсутність відповідної процедури. Кваліфікований юрист допоможе правильно підготувати звернення, аргументувати необхідність видалення інформації та ефективно представити інтереси в суді.

Цінність захисту персональних даних та права на приватність

У контексті повномасштабної війни захист персональних даних набуває критичного значення. Відкритий доступ до інформації про кандидатів, які не обійняли посади, створює ризики для безпеки цих осіб та їхніх родин. Не виключено, що ворог може використовувати персональні дані для інформаційних атак, переслідувань чи фізичних загроз. Видалення надлишкової інформації є адекватним заходом особистої кібербезпеки в умовах воєнного стану. Окрім того, є непоодинокі випадки, коли неуважно заповнені кандидатські декларації у попередніх конкурсах стають підставою для перевірок НАЗК в нових конкурсних процедурах. Якщо у вас не було попереднього досвіду заповнення декларацій і ви не скористались правом на їх виправлення впродовж 7-денного строку з дня подання, може виникнути ряд резонних питань з цього приводу при наступному конкурсі на державну службу.

Звісно, безстрокове зберігання кандидатських декларацій осіб, які не стали державними службовцями чи службовцями органів місцевого самоврядування можна вважати наслідком правових колізій, які виникають внаслідок дисбалансу, або відсутності гармонії між транспарентністю та приватністю. Однак існування такої ситуації не обовʼязково повинно мати наслідком порушення вашого права на повагу до приватного життя та захист персональних даних. Натомість пасивність у захисті прав може призвести до збереження несприятливого статус-кво.



Релевантне законодавство:

1. Закон України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII. Відомості Верховної Ради України, 2014, № 49, ст. 2056. 
2. Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI. Відомості Верховної Ради України, 2010, № 34, ст. 481. 
3. Конституція України від 28.06.1996. Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141. 
4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ETS № 005, ратифікована Україною 17.07.1997.

Автор: Тетяна Огнев'юк