Захист ділової репутації бізнесу: як убезпечити компанію від неправдивої інформації?

Тег

Публікації

10 січ., 2025

У сучасному бізнес-середовищі ділова репутація є невидимою ниткою, що пов'язує компанію з її клієнтами, партнерами та суспільством. Ділова репутація юридичної особи є загальним сприйняттям або образом, яке має суспільство щодо цієї особи, базуючись на її діях, продуктивності та комунікаціях. Сформована впродовж багатьох років, вона може бути зруйнована миттєво через поширення недостовірної або негативної інформації. Неправдива інформація, яка шириться через медіа чи соціальні мережі, здатна підірвати довіру клієнтів, партнерів і знищити роки наполегливої праці. Захист ділової репутації є не лише питанням престижу, але й виживання бізнесу в умовах жорсткої конкуренції. Поширення недостовірної інформації є підставою для судового захисту.

Чи стоїть закон на варті ділової репутації?

Ділова репутація юридичної особи є ключовим активом, який впливає на її стійкість та захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 94 Цивільного кодексу України (надалі - Кодекс) юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації. Стаття 277 Кодексу встановлює, що особа, про яку поширено недостовірну інформацію, має право має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідальність за поширення інформації в публічному просторі наразі базується на загальних принципах доказування (хоча ще донедавна закон встановлював презумпцію недостовірності негативної інформації). Позивач повинен довести не лише сам факт розповсюдження негативної інформації, а й її недостовірність. Водночас, відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», оцінювальні судження, що включають критику, суб’єктивні оцінки або сатиру, не можуть бути підставою для відповідальності, якщо не містять фактичних даних або наклепу. Це положення забезпечує баланс між захистом репутації та свободою слова, водночас ускладнюючи юридичну кваліфікацію висловлювань у спірних випадках.

Отже, ефективна стратегія захисту в дифамаційних спорах повинна враховувати як доказову базу, так і правову природу висловлених суджень.

Судові хроніки: коли рішення захищають репутацію,

Аналіз актуальної судової практики свідчить, що у справах, де компанії стикаються з критикою, судді зважають на суспільний інтерес і межі допустимої оцінки. Окрім доведення факту поширення інформації, її недостовірності та негативного впливу на репутацію компанії, суди вимагають від позивача підтвердження наявності шкоди діловій репутації (постанова Верховного Суду від 14.11.2023 у справі 910/8562/22). На позивача також покладається повна відповідальність за правильність визначення відповідачів у справі. Так, у разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та вирішує справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (постанова Верховного Суду від 25.03.2023 у справі № 910/12415/21).

Враховуючи те, що кожна судова справа у цій категорії є особливою, суди виснували, що різні підходи до вирішення питання про установлення негативних тверджень та оціночних суджень у різних справах не може розглядатися в контексті невідповідності судових рішень висновкам Верховного Суду, зробленим у конкретній справі (постанова Верховного Суду від 06.08.2024 у справі 922/2993/21).

Зважаючи на наведене, можна дійти висновку, що саме правильності та повноти дій компанії, яка зазнала втручання в ділову репутацію, а отже, від вибору юридичного радника, залежить успіх майбутнього судового провадження із захисту цього нематеріального активу.

Міжнародні горизонти захисту ділової репутації

Бізнес, який виходить за межі України, опиняється у складному лабіринті міжнародних норм. Хоча єдиного глобального закону про захист репутації не існує, міжнародні стандарти впливають на національну практику. Директива ЄС 2005/29/ЄС про недобросовісні комерційні практики, наприклад, встановлює чіткі правила проти оманливої реклами, що може слугувати орієнтиром для українських компаній, які працюють із європейськими партнерами.

Практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) додає ще одну лінзу для правового захисту ділової репутації. У рішенні у справі Lingens v. Austria суд підкреслив, що свобода слова – священна, але не абсолютна. Репутація має право на захист, якщо наклеп завдає реальної шкоди. Цей баланс важливий для українського бізнесу, який прагне оскаржувати дезінформацію за кордоном чи захищатися від неї вдома. Варто також звернути увагу на те, що в деяких випадках поширення недостовірної інформації може мати не лише цивільно-правові, але й кримінально-правові наслідки. Наприклад, наклеп або образа можуть бути підставою для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, залежно від законодавства конкретної країни.

Міжнародний контекст захисту ділової репутації залишається багатовимірним, вимагаючи від бізнесу адаптації до правових стандартів різних юрисдикцій. Європейські директиви та прецедентне право ЄСПЛ формують орієнтири для українських компаній, які ведуть діяльність на глобальному ринку, водночас створюючи виклики щодо дотримання принципу пропорційності між свободою слова та захистом репутації. Відповідно, підприємствам слід інтегрувати механізми правового захисту, що враховують як локальне законодавство, так і міжнародну практику, щоб ефективно протидіяти неправомірним інформаційним загрозам.

Мистецтво захисту: практичні кроки для бізнесу

У світі, де інформація це і зброя, і щит, захист ділової репутації стає справою не лише честі, але й виживання. Процедура захисту ділової репутації включає кілька етапів. Перш за все, необхідно перевірити та встановити факт поширення інформації, її недостовірність, а також негативний вплив на репутацію компанії. Далі слід визначити особу або організацію, яка є джерелом цієї інформації, та зібрати докази, що підтверджують факт порушення. Це можуть бути публікації в засобах масової інформації, записи виступів або інші матеріали, що підтверджують поширення недостовірних відомостей. Утім, якщо ваша компанія вже стоїть перед репутаційною загрозою, не чекайте, поки хвиля наклепу змиє ваші досягнення. Важливо своєчасно реагувати та професійно фіксувати всі порушення, щоб в подальшому забезпечити належну доказову базу та правову позицію, мати можливість стягнути завдану шкоду. Залучайте юридичного радника з самого початку, як вам стало відомо про факт поширення інформації, для ефективного та дієвого захисту порушеного права.

При вирішенні питання щодо реагування на поширення недостовірної інформації важливо пам’ятати: інформаційний спалах рано чи пізно згасне, проте офіційно неспростовані твердження можуть роками, а то й десятиліттями, залишатися у тінях цифрових архівів, формуючи хибне уявлення та впливаючи на ділову репутацію. Міжнародні компанії дедалі частіше вдаються до глибоких репутаційних перевірок перед встановленням бізнес-зв’язків, відмова від спростування неправдивих фактів може стати не просто недоглядом, а стратегічною помилкою, наслідки якої матимуть відтермінований, але невідворотний ефект.

Джерела: