Захист честі та гідності публічних осіб в Україні: правові лабіринти та виклики цифрової ери

Захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб в Україні є складним та багатогранним питанням, що вимагає врахування як національних, так і міжнародних правових норм. Політики, бізнесмени, діячі культури та інші відомі особистості щодня опиняються під прицілом суспільної уваги. Критика, яка є невід’ємною частиною демократичного суспільства, іноді переходить межі, завдаючи шкоди репутації та особистим правам. Розвиток цифрових технологій кардинально змінив ландшафт інформаційного простору. Соціальні мережі, такі як Facebook, Twitter чи Instagram, дозволяють поширювати інформацію миттєво і без кордонів. Це означає, що недостовірні відомості можуть завдати шкоди репутації публічної особи за лічені години, а іноді й хвилини. Водночас традиційні правові механізми, такі як судові позови, часто виявляються занадто повільними для реагування на такі виклики. Ця стаття - спроба розкрити правові механізми, що стоять на варті репутації, і показати, як юридична експертиза може стати рятівним маяком у бурхливому морі публічного життя в умовах цифрового світу.

Особливості захисту права на повагу до честі та гідності публічних осіб 

Честь і гідність є фундаментальними категоріями, що відображають моральну та етичну оцінку особистості. В українському законодавстві ці поняття закріплені як особисті немайнові права, що підлягають захисту. Стаття 32 Конституції України гарантує кожному право на повагу до його гідності, забороняючи поширення конфіденційної інформації без згоди особи. Ці принципи деталізуються у статтях 297 та 299 Цивільного кодексу України, які надають право вимагати спростування недостовірної інформації, її видалення та компенсації моральної шкоди. Крім того, Закон України "Про інформацію" встановлює відповідальність за поширення неправдивих відомостей, що є важливим інструментом у боротьбі з дезінформацією.

Для публічних осіб ситуація ускладнюється через їхню суспільну роль. З одного боку, вони мають право на захист своєї честі та гідності. З іншого боку, їхня діяльність є предметом суспільного інтересу, що може виправдовувати підвищену увагу та критику. Однак це не означає, що їхня честь та гідність не підлягають захисту. У випадках поширення недостовірної інформації, яка принижує їхню репутацію, публічні особи мають право на судовий захист.

Судова практика: баланс-тест між свободою слова та захистом честі

Українська судова практика дедалі частіше враховує підходи ЄСПЛ. У рішенні Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 343/1867/17 суд наголосив, що для притягнення до відповідальності за поширення недостовірної інформації необхідно довести наявність злого умислу. Це відображає прагнення судів захищати свободу слова, але водночас залишати простір для захисту репутації публічних осіб. У іншій справі ЄСПЛ, Oberschlick v. Austria (1997), було підкреслено, що межі допустимої критики ширші для публічних осіб, але це не виключає їхнього права на захист від безпідставних нападів. Для досягнення балансу між правом на повагу до приватного життя і свободою вираження поглядів або правом на свободу слова і масової інформації, необхідно провести т. з. баланс-тест – збалансовану оцінку конкуруючих інтересів, яка визначається такими критеріями: 

• внесок спірної публікації в дискусію, яка має суспільний інтерес
• наскільки відомою є заінтересована особа, якої стосується ця публікація
• яка тема публікації і чи стосувалась вона цієї публічної особи
• поведінка заінтересованої особи до публікації
• спосіб отримання інформації та її достовірність
• тяжкість призначеного покарання або іншої цивільно-правової відповідальності

Наведений підхід застосовується в прецедентній практиці ЄСПЛ та Верховного Суду (постанова ВС від 20.03.2019 у справі № 161/19019/17, постанова від 1908.2020 у справі № 446/1953/16-ц).

Спеціальні способи захисту честі гідності та ділової репутації публічної особи

Захист репутації у цифрову еру вимагає проактивного підходу. Публічним особам варто регулярно проводити моніторинг інформаційного поля, щоб оперативно виявляти загрози. 

• Право на відповідь (ч. 1 ст. 277 ЦК України)
• Спростування недостовірної інформації (ч.1 ст. 277 ЦК України)
• Встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростуваннявпорядкуокремогопровадження (ч.4 ст. 277 ЦК України)
• Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК України)
• Відшкодування моральної шкоди (ст. 22 ЦК України) у разі, якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію

У разі поширення недостовірної інформації ми рекомендуємо комбінувати кілька стратегій: звернення до суду для спростування та компенсації, а також використання позасудових механізмів, таких як скарги до адміністрацій соціальних мереж. Більшість платформ, наприклад YouTube чи LinkedIn, мають процедури для видалення контенту, що порушує права особи, і ми маємо досвід ефективного використання цих інструментів. Одним із неюрисдикційних способів захисту права на повагу до честі, гідності та ділової репутації публічних осіб є звернення до Комісії із журналістської етики. 

Замість висновку

Захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб в Україні є складним мистецтвом знаходження балансу між правовими нормами, суспільними інтересами та реаліями цифрового світу. Українське законодавство передбачає механізми захисту від наклепу та поширення недостовірної інформації. Водночас ефективний судовий захист у цій сфері потребує виваженого підходу, який враховує міжнародні стандарти, з тим, щоб не допустити ні безкарної дифамації, ні обмеження свободи слова. 

Своєчасно втілена юридична стратегія може стати вирішальною для вашого успіху і суспільної довіри, а також збереження вашого доброго імені й запобігання репутаційним загрозам.

Джерела: 

1. Конституція України, Верховна Рада України, 1996, ст. 32. 
2. Цивільний кодекс України, Верховна Рада України, 2003, ст. 297, 299. 
3. Закон України "Про інформацію", Верховна Рада України, 1992. 
4. Рішення ЄСПЛ від 08.07.1986 у справі «Лінгерс проти Австрії» 
5. Рішення ЄСПЛ від 01.07.1997 у справі «Обершлік проти Австрії»Рішення ЄСПЛ від 24.06.2004 у справі «Принцеса фон Ганновер проти Німеччини»Рішення ЄСПЛ від 19.11.2020 у справі «Дюпате проти Латвії»



Автор: Тетяна Огнев'юк